Реанімаційне відділення Сарненської ЦРЛ працює під керівництвом Олександра Жученка. Щодня тут перебуває не менше шести хворих з Covid-19, усі вони тяжкі.
– Зазвичай до нас щодня поступає кілька нових хворих на коронавірус, але все це відносно, – каже Олександр Євгенович. – Бувають часи, коли нема жодного пацієнта, а буває значний наплив, саме так відбувалося на початку карантину. На даний момент у реанімації перебувають сім хворих із коронавірусом. Із них одна пацієнтка – на неінвазивній ШВЛ. Всі інші – на забезпеченні високим потоком кисню (не нижче 12 літрів за хвилину) через назальні маски. Витрата кисню у відділенні дуже висока. У нас балонний кисень, і за добу, за найсприятливіших умов, витрачається як мінімум вісім балонів. Якщо ж хворих на штучній вентиляції легень більше, то доходить і до 18 балонів кисню за добу.
Робота нашого закладу організована наступним чином: у лікарні є червона зона, де знаходяться хворі на Covid-19 і є чиста, так звана зелена зона – травматологічне, хірургічне, гінекологічне відділення. Тому відділення АІТ також розділене на дві зони. У чистій зоні працює один лікар-анестезіолог і чотири анестезисти. Більше не потрібно, адже у нас надають тільки ургентну допомогу, планові операції не проводяться. Ми працюємо позмінно. Ротація фахівців відбувається через місяць. Вони обстежуються, здають аналізи на ПЛР і міняються з колегами. Зараз у нас додалися й ІФА-тестування. Та частина медпрацівників, які працюють у червоній зоні, пройшли це обстеження в першу чергу.
Олександр Євгенович розповідає про свою роботу коротко, не вдаючись у подробиці. Втім, відомо, наскільки важка, а зараз особливо, праця анестезіологічної служби. І сарненці про це пам’ятають. Недаремно цього року Олександр Жученко став переможцем у номінації «Гордість міста» і отримав нагороду до 135-річчя Сарн.
Cвоїм колегам він насамперед бажає терпіння та здоров’я. І додає:
– Все колись закінчується. Вірус мутуватиме і поступово сам себе зживе. Але треба змиритися з тим, що це вже залишиться в нашому житті, нікуди не подінеться. Висновок один: якщо ми не можемо змінити ситуацію, то потрібно змінити ставлення до неї.
