Кілька років тому я спитав в групі “Афіна. Жінки проти раку”, як пацієнтки вважають, чи слід лікарю (та іншим працівникам лікарні) стукати перед тим, як увійти.
Процент людей, для яких це не дуже важливо, немаленький. Але більше 50% або взагалі вважають це необхідним, або їм було би це приємно, бо демонструвало би повагу до людини та рівень лікувального закладу.
І що я собі подумав… Так, ми звикли просто заходити в палати, мовляв ми тут велику важливу справу робимо, не до тих викрутасів. І ми не звикли до “дрібниць”, які демонструють повагу до людини.
До речі, нещодавно писав про процедуру підписання згоди на лікування. То на моє переконання, примушувати людину щось підписувати та не запропонувати це щось спочатку прочитати – це демонстрація крайнього ступеню неповаги до людини (і до законів).
Повернемося до дверей в палату. Читав, що в лікарнях за кордоном та в одиничних лікарнях високого рівня у нас, — таки є правило, що працівник має постукати в двері перед тим, як увійти.
Подумав, що мені постукати в ті двері не дуже важко. Навіть жодного кілограму ваги через це не втратив (втім, чесно кажучи, не завадило би). Хоча інколи пацієнти/пацієнтки дивуються (мають дещо здивований вигляд).
Періодично, маю визнати, совкові звички випирають назовні, та я забуваю постукати. Але я стараюсь над собою працювати.
Мета допису. Якщо хтось задумається на цю тему та матиме бажання вчиняти так само – даю привід про це подумати та вирішити для себе.
На мій погляд, такі штуки, які можуть показувати людині, що її поважають, є дуже незайвими.
Тим більше, що опинитися в лікарні часто є стресом для людини. І такі “дрібнички”, здається, можуть той стрес зменшувати.