Сьогодні — друга річниця початку повномасштабного вторгнення. Наші захисники і захисниці щодня роблять все можливе, щоб зовсім скоро в Україні пролунала пісня Перемоги. Слава Україні!
Страшна річниця… У серці віра в перемогу.
За ці роки змінилися усі.
Скільки свічок погасли не горівши…
І скільки болю ці роки нам принесли.
У нас майже щодня розгромлені будинки.
З ними, на жаль, і втрачене життя.
І швидко вже дорослішають наші дітки.
У них замість дому тепер є укриття.

У нас материнські сльози ллються ще рікою.
Проймає відчай нас, і страх, і біль.
Та все ж ми живемо з реальністю гіркою.
І знаємо,що ще не відбувся наш вирішальний бій.
Нам ці роки замінили вже десятиліття.
Ми посивіли, але в серці молоді.
І віримо, що проросте коріння.
Українське, справжнє на своїй землі.

Так хочеться, щоб поля заколосилися.
Від ран оговталася земля .
Щоб наші мрії вже здійснилися.
І з перемогою скоріше скінчилася війна.
Щоб рани на землі від ворожих снарядів,
травою заросли чи бур’яном.
Щоб все лихе було уже позаду.
А ця війна була лише страшним сном.